August 23rd, 2021

АЛЬТАНКА НА ВЕРХНІЙ ТЕРАСІ ВОЛОДИМИРСЬКОЇ ГІРКИ


На верхній терасі Володимирської Гірки стоїть найстаріша альтанка парку. Її звели ще у 1870 році. До Другої світової в альтанці стояли плетені з лози крісла.

На початку ХХ століття однією з "пам'яток" альтанки був сивочолий старий, за яким можна було звіряти годинник. Протягом десятиліть щодня о другій годині він виходив зі своєї садиби з пасікою і ставком на вулиці Пушкінській, повільно піднімався до Міського театру, звідки довго йшов по Володимирській вулиці на Володимирську Гірку. Там сидів у плетеному кріслі альтанки в спогляданні рівно до шести годин, а потім тим же шляхом повертався до себе.

Іван Нечуй-Левицький

Звали пунктуального київського дивака Іван Нечуй-Левицький. Відпрацювавши багато років вчителем в провінції, літній письменник повернувся в місто своєї семінарської юності. І через півстоліття після описаних в його "Хмарах" гуляній він знов звернувся до тієї ж теми і створив ліричний нарис, який так і називається "Вечір на Владимирській горі". Це справжнє признання у любові до окремого київського куточка: "Тут найбільший виступ Владимирки й найвищий. Звідсіль я окидаю оком усей широкий простір, Поділ, усю рівну, як луки, Оболонь до самих гір села Вишгорода над Дніпром. Яка широчінь! Який простір! Я сягаю оком по тому просторі на захід сонця, оглядаю його, і перед моїми очима темною смугою ніби вирізується на небі півкруг з гір од Андріївської гори до Кирилівського монастиря, а далі знов синіють півкругом гори над Оболонню, закручуються в Вишгороді й достягають до Дніпра в сизій далечі. Сонце низько стоїть на заході між білими й сизими хмарками, червоне, як жар, мов розпечене в жару залізо, без проміння, тільки ніби в сяєві од жару. Небо внизу над лісами делікатно блакитне, а подекуди ніби зелене, лиснюче й прозоре, неначе помальоване скло…"

Сучасний краєвид

Під час реконструкції парку в 1980-х років пагорб під альтанкою перетворено на круглий у плані стилобат, забрукований уламками гранітних блоків та оперізаний шістьма сходинками. Тоді ж влаштовано підпірну стінку, що віддалила споруду від схилу, захищаючи альтанку від зсуву.

Джерела:
1. Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання у двадцяти восьми томах. Київ. Кн 1. Ч. 2. М–С Відповідальний редактор П.Тронько.– К.: Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури України при видавництві "Українська енциклопедія" ім. М.Р. Бажана – 2003 – С. 585–1216.
2. Над горой своей Владимир поднял черный крест.