March 15th, 2021

САДИБА МИХАЙЛА ГЛЯДИКОВСЬКОГО (вул. Боричів Тік, 23)


27 червня 1812 року комісією для будівництва Києво-Подільської частини міста нащадкам священика Покровської церкви Семена Григоровича Глядиковського замість його садиби, яка існувала на цьому місці до пожежі 1811 року, були виділені дві ділянки (сучасні №№ 23/3 та 23а) під спорудження дерев'яних будинків. У 1815-му ці два землеволодіння знову були об'єднані в одну садибу. ЇЇ власником став колезький радник лікар Михайло Семенович Глядиковський.

В історію медицини М.С. Глядиковський увійшов як лікар, що пояснив причину виникнення у поранених "антонового вогню" – зараження крові. Його спричиняли грецькі губки, якими обмивали рани. Глядиковський винайшов для обмивання спеціальну поливальницю, і його нововведення запровадили в усіх медико-хірургічних закладах.

У 1819 році Михайло Семенович возвів на території своєї садиби два нових будинка. Один (№ 23/3) – на розі Боричевого Току та Покровського провулку (зараз – провулок Зелінського) за зразковим проектом, виданим 13 вересня 1813 року. Одноповерховий, дерев'яний, на високому цегляному цоколі, з підвалом. З боку Боричевого Току, всупереч тодішнім обов'язковим для виконання типовим проектам, на фасаді симетрично розташовувались два вікна (вимагалося три, п'ять тощо). У цокольному поверсі — три вікна, одне з яких глухе. Будинок завершався карнизом. В середині XIX століття з боку Боричевого Току був прибудований тамбур зі входом.

Боричів Тік, 23/3. 2001 рік

Другий будинок (№ 23а) був споруджений на червоній лінії вулиці за типовим проектом № 2 – на п'ять вікон. В 1854 році наступний власник садиби О. Михеда возвів нову будівлю – одноповерхову, дерев'яну, на невисокому цоколі, у плані Г-подібну, з анфіладним плануванням. Фасад завершався карнизом. Вікна були прямокутні, з лиштвами та віконницями. Наприкінці 1880-х тодішня власниця садиби дружина колезького радника Марина Степанівна Петрова провела реконструкцію будинку: праворуч був прибудований тамбур із входом, прикрашений трикутним металевим ажурним дашком.

Вулиця Боричів Тік. Зліва дома №№ 23а та 23/3

Зараз обох споруд вже не існує. Замість будинку № 23а стоїть охайний особнячок.

Боричів Тік, 23а. Вигляд до знищення

Боричів Тік, 23а. Сучасний вигляд

Будівля № 23/3 рішенням Виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 169 від 05 червня 1995 року була визнана пам'яткою архітектури, охоронний номер № 274. Але це не зберегло її від знищення. Охоронна табличка висіла на будинку до 2006 року. Зараз одна з найстаріших споруд Боричева Току повністю зруйнована.

Боричів Тік, 23/3. 2006 рік. Охоронна табличка ще висить

Боричів Тік, 23/3. 2020 рік

Боричів Тік, 23/3. Січень 2021-го


За інформацією інтернет-видання "Наші Гроші" фактичним власником садиби № 23 є екс-депутатка Верховної Ради від комуністичної (!) партії Оксана Калетник. Восени 2014 року Служба безпеки України відкривала стосовно неї кримінальне провадження за сепаратизм. У тому ж році Калетник виїхала з України, однак згодом повернулась.



Джерела:
1. Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання у двадцяти восьми томах. Київ. Кн 1. Ч. 1. А–Л Відповідальний редактор П.Тронько.– К.: Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури України при видавництві "Українська енциклопедія" ім. М.Р. Бажана – 1999 – 584 с.
2. Михайло Бочак, Римма Лякіна  Київський військовий шпиталь під час війни 1812 – 1814 рр.
3. Ностальгия. Киев. Прогулка по старому городу
4. Наші Гроші
5. Культурна спадщина Києва