Володимир Мазур (kievlyanin2015) wrote,
Володимир Мазур
kievlyanin2015

САДИБА АФАНАСЬЄВА (вул. Софійська, 18а; кол. Софійська, 16)


Історія садиби простежується з 1-ї половини XIX ст., коли на її території містилося два самостійних приватних домоволодіння, одне з яких з 1837 року належало колезькому асесору, радникові Полтавської казенної палати Блонському, друге – київському міщанину Митрофанову (до 1858 року йому належала і сусідня ділянка на розі Софійської вулиці та Присутнього проїзду, сучасний номер 20/21). У 1847 – 1875 роках садибою володів чиновник Хижняков, потім, до 1887-го – його нащадки.

На той час садиба займала територію сучасних ділянок №№ 18 та 16/16 з виходом на червоні лінії забудови вулиці Софійської і провулка Михайлівського (у таких межах садиба залишалася до спорудження в 1956 році житлового будинку Спілки композиторів України – № 16/16). У 1863-му на ній розташовувалися одноповерховий з мезоніном дерев’яний житловий будинок на сім вікон на цегляному напівповерсі, звернений до вулиці, та цегляні одноповерхові службові будівлі. Наріжну частину ділянки, що виходила на провулок Михайлівський, займав великий сад. В 1887 році садибу придбав відомий лікар і вчений, професор Університету св. Володимира Євген Іванович Афанасьєв, на замовлення якого за проектом архітектора Володимира Ніколаєва було зведено новий житловий будинок.

Кам'яниця розташована на червоній лінії забудови вулиці, на ділянці зі значним ухилом рельєфу. Триповерхова, на цокольному поверсі, у плані Г-подібна, односекційна. Композиція чолового 11-осьового фасаду симетрична. В його оформленні використано мотиви неоренесансу. Фланги фасаду в межах двох віконних осей виділено розкріповками, рустуванням двох верхніх поверхів, аркатурним фризом і ступінчастими аттиками зі слуховими вікнами. Виконаний у цеглі декор створює характерний образ споруди з насиченим світлотіньовим моделюванням. Об’ємно-просторова композиція й архітектурне вирішення будинку стилістично орієнтовані на естетику масової забудови міста кінця XIX століття.


Після смерті Євгена Афанасьєва садибою володіли його нащадки. Будинок використовувався як прибутковий – здавався поквартирно внайм, на початку XX століття – як готель ("Софія" і "Стародавня Русь"). В 1917 – 1918 роках тут містився господарський відділ Генерального секретаріату УНР. У 1922-му садибу націоналізовано, будинок передано до житлового фонду.

25 червня 2011 року наказом Головного управління охорони культурної спадщини № 10/38-11 споруду визнано пам'яткою містобудування та архітектури.


Джерела:
1. Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання у двадцяти восьми томах. Київ. Кн 1. Ч. 3. С–Я Відповідальний редактор П.Тронько.– К.: Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури України при видавництві "Українська енциклопедія" ім. М.Р. Бажана – 2011 – С. 1217–2197.
2. Новий звіт пам'яток історії та культури
Tags: Афанасьев Е.И., Николаев В.Н., Софиевская улица
Subscribe

  • Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments